— Ось тут пролягатиме дорога до Раю. Ми прокладаємо її уже більше двох тисяч років, і я мушу Вам сказати, що за цей час досягли неабияких результатів.
— Та що Ви! І яких же?
— Нам вдалося розтрощити кілька імперій, посадити мільйони в тюрми їхнього розуму, зробити залежними від медикаментів і кольорових, токсичних для їхньої свідомості, рідин. Ми придумали і впровадили особливу систему нагляду, яка дозволяє підконтрольному відчувати повну свободу та рухатися вільно у межах нами закладених програм.
— Ви впевнені, що ми говоримо про дорогу до Раю, а не до Пекла?
— О, абсолютно! Нам вдалося згенерувати умови, які вже почали виштовхувати окремих індивідів із їхнього власного пекла, змушуючи їх шукати альтернативу. Без створення цих критично комфортно-узалежнених умов ми ніколи би не змогли розбудити людський Дух.
— І як же він будиться?
— Повільно, ліниво, неохоче, з вразливістю дитини. Нам дуже важливо було дати людям усе – забагато всього, а потім почати прибирати надлишок. За останні роки вдалося усунути достатньо багато, щоби Дух почав прокидатися.
— Скільки часу ще потрібно для повного пробудження?
— Це питання потребує узагальненої відповіді, а такої нема.
— Добре, давайте по-іншому. Для повного пробудження потрібно ще дві тисячі років?
— Потрібно ще достатньо катаклізмів, конфліктів і незручних обставин, аби Дух захотів проявитися повноцінно.
— І тоді дорога до Раю буде відкрита?
— Ймовірно.
— Що значить «ймовірно»? Ви ж інженер! Як можна не знати точно?
— Специфіка цього планування полягає в тому, що воно цілком і повністю не залежить від наміченого планування.
— Масло масляне. Розшифруйте.
— Що вам розшифрувати?
— Нам потрібна чіткість у відповідях. Ви головний експерт, аудиторія розраховує на вашу експертну думку.
— Моя експертна думка не допоможе аудиторії побачити цю дорогу й сміливо піти нею.
— Нам доведеться вирізати це з інтерв’ю. Давайте спробуємо ще раз… Отож: що потрібно зробити людям для плавного пересування по цій дорозі?
— Не слухати нікого і нічого, крім свого серця.